Аватар

Увійти · Зареєструватися
 

Автори

Галереї

 

Т.О. Коновал:Писанкарство на Луганщині

Писанкарство на Луганщині Українська писанка має давню історію. У важкі роки свого розвитку, за часів Радянського Союзу, це унікальне мистецтво частково уціліло лише в Карпатському регіоні та у діаспорі. У зв’язку з незалежністю нашої держави важливим є відродження мови, культури, традицій, мистецтва, духовності українського народу. Відродження писанкарства на Луганщині здійснює свій внесок в справі збереження культурної спадщини України. Писанкарство, як вид народного мистецтва, набуло особливого розвитку на Україні. Розмаїття символів відображає регіональні особливості районів досить віддалених один від одного. Але так склалося, що на Сході України писанкарство пережило найбільший занепад. Переселенці, різні за національним походженням, нехтували нашою культурою. Беручи до уваги, що Луганщину заселяли вихідці з тих регіонів, де писанкарство було широко розповсюджене, уможливилося повернення традиційної писанки на Луганщину, що стало справжнім дивом для всієї України. Особистий внесок в справі відродження писанкарства на Луганщині здійснює родина Коновал. Батьки є переселенцями з інших регіонів України. Мати, Коновал Тетяна Олексіївна, має родинне коріння з Київщини, а батько, Коновал Віктор Петрович, народився і виріс на Гуцульщині. Згодом всі вони перебралися на Донбаські землі – Тетяна вже народилася в Донецьку, а Віктор давно мешкає в місті Свердловську. Подружжя знайшли одне одного в Росії, але повернулись на Батьківщину, створили сім’ю, в якій зберегли українську мову, культуру, традиції, народне мистецтво. Тетяну навчив писати писанки чоловік, який і приніс писанку з далекого гуцульського дитинства на Луганщину. Згодом мистецтво Коновал оцінили в Києві та в Карпатах і стали запрошувати на Всеукраїнські та Міжнародні виставки, фестивалі та конкурси. Мати та дорослий син здобули особливих успіхів в писанкарстві та мають численні грамоти, подяки, дипломи, медалі, цінні призи та інші нагороди. Останнім часом на Луганщині проводяться численні виставки, майстер-класи, працює різновікова студія писанкарства. Завдяки наполегливої праці талановитої родини, писанка знайшла своє місце в серцях багатьох шахтарських людей. Новонароджена писанка Луганського краю здобула свою унікальну особливість, що не втратила традиційного походження писанки. Виконана в давно забутій техніці травлення – ось лице нашої сучасної писанки. Інформацію про цей спосіб ми знайшлм в каталозі С. К. Кульжинського. «Описание коллекции народных писанок» 1899 р. Частина ІV «Обычай приготовления писанок в современном состоянии» містить відомості про досягнення білого кольору за допомогою кислоти. Із цією метою використовували звичайні хлібний, буряковий або капустяний кваси й звичайний оцет. При цьому, білий колір витравлюється на пофарбованому вже яйці. Ще Кульжинський повідомляє про те, що в Чехії виводили на одноколірній білій крашанці візерунки за допомогою травлення. Але подробиці технології не відомі. Проте, можна припустити, що її особливість полягала в тому, що після нанесення малюнку воском на білому яйці, його зовсім не фарбували, а витравлювали. Після травлення віск видаляли в гарячій воді й просто добре мили яйце щіткою. Виходила дійсно біла писанка. Дефіцит фарб на Луганщині, необхідних для писанкарства, сприяв відродженню рідкісної писанкової техніки, яка не вимагає використання сучасних хімічних засобів; її можна назвати чистою, тому що писанка в процесі роботи декілька разів миється у воді, на неї не наносяться сторонні речовини – барвники, лаки; її велика перевага в тому, що вона не линяє й не вигорає, її завжди можна просто помити. А якщо взяти таку писанку, у темряві підсвітити свічкою й подивитися на просвіт, можна побачити, як писанка світиться зсередини! В народі кажуть: «нема худа без добра». Ще один дефіцит – відсутність в продажу білих яєць напередодні Пасхи – зробило своє діло в розробці нового винаходу. Тетяна Коновал спробувала витравлювати яйця з коричневою шкарлупою. У цілому, технологія травлення як білих так і коричневих яєць однакова. Розходження полягає в тому, що в процесі травлення коричнева шкаралупа поступово світлішає, а наприкінці стає білою. Таким чином, знімаючи у воді шар за шаром, можна домогтися різних відтінків коричневої гами, кожний з яких необхідно покривати воском відповідно до задуманого малюнка. Останнім шаром буде білий. Незвичним для травлення коричневих яєць є те, що кольори на такій писанці не накладаються від світлого до темного, а, навпаки, поступово світлішають від коричневого до білого. Залежно від первісного тону коричневої шкаралупи, можна одержати на писанці 3 – 5 відтінків коричневого кольору: темно-коричневий, коричневий, світло-коричневий, бежевий, білий. Завдяки цьому можна добитися трьохмірності малюнка: ширина, висота, глибина, що дає можливість зробити писанку більш багатішою. Сяй, барвисто писанко! Прославляй мою рідну Луганщину!

Додав HediN 10 січня 2008

 
 
 
 

Гостиница Днепропетровск |  Светильники Днепропетровск |  Рекламное агентство |  Сауны Днепропетровска