Мертвий півень / Made in Ю.А – шалений коктейль від Мертвого Півня

«Час повертатися – нові покоління студенток
усе повторюють і повторюють у темряві
твоє незабутнє перфектне досконале ім’я».

Ю. Андрухович, «Стас Перфецький повертається в Україну!»

Чим займаються українці у годину кризи? Співають! Не вірите? Переконатися у цьому можна було, завітавши у п’ятницю на київський концерт гурту «Мертвий Півень». Місько і К? цього року, як ніколи, потішили своїх шанувальників: виступи по всій Україні, два альбоми («Мертвий Півень. Вибраний народом» і «Кримінальні сонети»), зйомки експериментального відео. І ось, перед тим, як зачинитися разом з Юрієм Андруховичем у студії для запису нового альбому «Made in Ю. А» (пан Юрій цього разу спробує себе ще й у ролі композитора), «Півні» вирішили, за їхніми ж словами, випробувати на своїх шанувальниках «нове-старе» акустичне звучання, як щойно створених, так і добре призабутих пісень свого улюбленого автора. Була обіцяна участь самого Патріарха Бу-Ба-Бу, а також прем’єрний показ нового відео на пісню «And the third angel sounded» («Брат, піва кочілась!») від режисера Алєхандро Більбао-Гуерра (Нью-Йорк). Але... не все так сталося як гадалося. Кияни так і не побачили Андруховича, який застряг десь на кордоні Німеччини з Мексикою, та й з відео (свіженьке, змонтоване і готове до вживання) виникли якісь трабли: мовляв вислали поштою – і з кінцями. То що ж, запитаєте Ви, свята не вийшло? Відповідаємо: нічого подібного. Судіть самі.

Пригоди трьох на «трасі 66» або Репортаж з диктофоном на шиї.

Отож три подружки у складі викладача екології, екс-викладача англійської і майора міліції вирушають до столичного клубу за приємними враженнями.

«О діти злих часів, посіяні в огромах
пастуших передмість, де рейвах відлунав!..
Приходьте у шатро. Один-єдиний помах –
І душі заясніють, як терен із канав...»

Прибуваємо на місце події. Отакої. Зясовується, що наше бронювання десь поділось, загубилось у космосі чи ще щось і, як співається у пісні «свободных мест, простите, нет».  Починаємо обурюватися у три голоси. Адміністраторка знизує плечима, пропонує зручно і комфортно влаштуватися… у сусідній залі. Е ні, красненько дякуємо. А як же «доступ к телу», репортаж, фото? А у залі, між тим, уже яблуку ніде впасти. Ще за півгодини суперечок (потім думаєш собі – ох, не треба було так репетувати, бо здається вже усі відвідувачі дивляться на тебе як на вар’ятку) вже інша адміністраторка, певно, промовляючи у думках «знов курва радіо телебачення курва преса…» показує нам три місця за шинквасом біля сцени. Хоча, біля сцени, це сказано досить умовно, оскільки там уже щільною стіною стоять шанувальники творчості М.П. і Ю.А. І ти, зітхнувши, починаєш, увесь час перепрошуючи, дертися крізь лави фанаток і фанатів. 

 Радість – це те, що дається з боєм – казав Жадан. І от. Дякуючи, Богу, не втративши ні «коней» (диктофон, фотоапарат і т.д.), ні друзів (2 шт.) «ти проб’єшся туди, де доречне слово рахманна».

Ну що, один Лонг Айленд, два коньяки і поїхали.

«Але всі рани заживуть,
Смарагдами всі сльози стануть»

Переповідати концерт – справа страшенно невдячна, як можна описати живий звук, майстерну гру голосу, еротичні і грайливі нотки, шалену пластику Міська і, звичайно ж - потужний драйв від публіки, яка підхоплює кожне слово. Слухаючи Барбару і Ко вкотре переконуєшся – «Мертвий Півень» – живіший за всіх живих.

 «Є голос! І любов!..
                                Але я замовкаю
Це тільки зовні цирк. А в дійсності – земля.»

А ось і тінь глобальної економічної кризи майнула – «З доларом хєр зна шо робиться» – нарікає Барбара у фіналі шедевральної композиції «Without you».

Далі Місько починає прощатися. Ха. Так його і відпустили. То ж довелося б прориватися крізь красиві жіночі тіла, як жартує Чайка. Місько каже, що не проти, але розуміє, що прорватися йому навряд чи вдасться. Далі «приречено» зітхає: якби хтось коньяку дістав. За кілька секунд з’являється пляшка. Потім на сцену передають ще й склянку, в якій колишеться «бурштинна подать».

Коли лунає: а зараз пісня на замовлення, зчиняється гвалт – зусібіч: «Гуцулку!», «Старенький Харлей!», «Ето!». Ну а перемогу у цій номінації здобуває прохання... В.І. Балоги! Записку саме за цим підписом читає Роман Чайка (ох уже цей український Сігал!).

 Оплески і сміх. Звучать «Карпати».

На сцену прилітає ще одна записка. Барбара заперечно хитає головою: Якщо ви зараз усі будете вимагати пісні, обіцяючи коньяк, то живим звідси не вийде ніхто, а нам же іще жити і жити. Бо ми взагалі не помремо, як відомо».

 Ну а прощання затягнулося на добрячих півгодинки. Публіка відмовляється відпускати «Півнів» зі сцени. Несамовиті оплески, вигуки «Браво!» і «Ще давай!».

Are you sure? – кокетливо запитує Місько. Аск! На біс звучать «Реве та стогне» і багатообіцяльна «Літо буде».

 Фінальне «до побачення» Барбара п’ять хвилин виспівує на всі лади. Соловей!

 Все. Дівчата беруть Міська в облогу - «аж світиться із них жадання мов ліхтар…». Хтось буквально кидається на шию. Авжеж - його «не згвалтувати не можна»...

Так, «спокойствие, только спокойствие», ще трохи терпіння і можна задати кілька запитань. З’ясовуємо, що реліз майбутнього альбому планується десь на весну, а презентація експериментального відео «Брат, піва кончілась!» відбудеться раніше, і то обов’язково - у Києві. Наступного ж року «Мертвий Півень» святкуватиме двадцятиріччя і з цього приводу обіцяє ще більше зустрічей і концертів (!). Співпраця з улюбленим автором вочевидь триватиме, а (тссс!) з Андруховичевої «Перверзії» може народитися пісня.

Ну і на останок:

- Цей рік видався для Вас досить врожайним – тури Україною, нові альбоми, а що лишилося не здійсненим, що Ви хотіли б отримати під подушку від Святого Миколая?

- Уууууууу. Миколай завжди офігіває від мого  списку. Тому це все добре, але... якось без Миколая самому треба.

- А Ви були чемним хлопчиком цього року?

- Я старався.

P.S. У матеріалі нахабно використані вірші поета Ю.А.

Валенталка, «УНІАН»