Увійти · Зареєструватися
 

Галереї

Потік Афіші Галереї Інформація

Автори / Культура / Чому українцям потрібно їздити у Франкфурт?

Елеонора Сімонова, директор видавництва «Нора-Друк»:

Минуло небагато часу після повернення з цьогорічної Франкфуртського книжкового ярмарку – найважливішої події для видавців усього світу. З року в рік в українських медіа про цю подію можна прочитати лише те, що офіційний стенд Державного комітету телебачення і радіомовлення України оформлений непрофесійно, і що Україна вчергове осоромилася у Франкфурті. Але хотілося б відійти від цієї невеселої традиції і поміркувати про більш цікаві речі – як українській літературі зайняти достойне місце на книжковій мапі світу. Адже українські видавці багато років поспіль їздять на Франкфуртську виставку, незважаючи на те, що готелі у Франкфурті на час ярмарку стають майже вдвічі дорожче, ніж в звичайний час, а квитки на літак треба купувати чи не за шість місяців до події.

Цього року Франкфуртську виставку відвідали директори видавництв «Балтія-Друк», «Дуліби», «Кальварія», «Картографія», «Навчальна книга «Богдан», «Нора-Друк», «Родовід», «Фоліо», президент Української асоціації видавців, президент Львівського форуму видавців та інші представники української видавничої галузі. Кожен мав особисту програму і завдання, але думаю, що кожен так само, як і я, відчував ауру, яку вдалося створити організаторам виставки, – ауру причетності до втаємниченого видавничого світу творців Книги.

Україна має подолати величезні труднощі для того, щоб пробитися на цей ринок. Перша проблема: про нас мало знають – як про нашу літературу, так і про країну в цілому. Що може привабити іноземного видавця чи агента? Або щось дійсно унікальне, суто українське – наприклад, чорнобильська тематика, боротьба за незалежність, унікальна українська історія, або щось загальнолюдське, але прив’язане до українського грунту. Не так легко переказати сюжет твору, щоб відчути зацікавленість в очах співрозмовника. В кращому разі, тебе ввічливо вислухають, в гіршому – просто байдуже перегорнуть сторінку. Можливо, романи про загадки української історії могли б пробити цю глуху стіну. Наприклад, авантюрний роман української письменниці Анни Шевченко, яка пише англійською, за основу якого взята легенда про скарби Полуботка, виданий в англійському видавництві і вже перекладений французькою (він буде змагатися цього року з французькими перекладами творів Андрія Куркова, Юрія Андруховича, Любка Дереша за премію Фестивалю європейських літератур в м. Коньяк, Франція). З книжок нашого видавництва, маю надію, що вже виданий англійською у видавництві «Glagoslav Publications» роман Ірен Роздобудько «Гудзик» має шанс бути перекладеним на інші мови. Також певний інтерес викликала наша цьогорічна новинка – книжка Валентина Терлецького «Хмарочос». Все залежатиме від того, як складуться подальші переговори на інших книжкових виставках впродовж року, а це – Лейпциг, Париж, Лондон та інші. Але безперечно, спілкування на рівних з закордонними видавцями на міжнародних ярмарках надихає, наштовхує на ідеї нових книжкових серій, на пошуки тієї геніальної книги і того геніального письменника, про якого мріє кожний видавець, незалежно від країни і матеріальних статків. Принагідно, авторам хочу порадити вчити іноземні мови. Це суттєво підвищує шанси бути виданими за кордоном.

Цікаво, що майже всі готелі на час проведення наступної Франкфуртської виставки у жовтні 2013 року вже заброньовані. Отже, Франкфурт-2012 позаду, вітаємо Франкфурт-2013!
 

Анетта Антоненко, директор видавництва «Кальварія»:

Я була учасником Франкфуртської книжкової виставки з 2005 по 2008 рік, як з власним стендом, так і без стенду. Після кількарічної перерви в 2012 році знову відвідала Франкфурт. Є суттєві відмінності: ярмарок став більш прагматичним і менш рекламно-пафосним, що мені дуже імпонує. Це дійсно робоча виставка для професіоналів.

Нам з колегами вдалося сформувати збалансовану програму зустрічей, яка налічувала 27 персональних переговорів з редакторами з купівлі прав. Вдало підготовлений лист-запит дав можливість чітко сформулювати мету зустрічі, тому я вважаю 2012 рік чи не найбільш вдалим по набутих контактах. Хоча в мене неабиякий досвід попередніх поїздок, і не тільки на Франкфурт, вважаю, що цього року результат переговорів має бути значно вищим, але говорити про це можна буде тільки після обробки всіх результатів і підготовки конкретних пропозицій по окремих зустрічах.
Кожне відвідування Франкфуртської виставки – це ретельна підготовка до події, яка вимагає особливої уваги вже з травня-червня. Звісно, що готувати необхідно не тільки каталог видавництва, а й переклади англійською мовою фрагментів творів авторів, які ти пропонуєш.

Особливу увагу треба приділяти плану зустрічей. До кожної зустрічі необхідно готуватись окремо, переглядати видавничі уподобання видавництв, з якими зустрічаєшся – це значно заощаджує час при знайомстві. Реально для кожної зустрічі треба готувати 1-2 пропозиції, не варто перевантажувати інформацією про всіх своїх авторів, які входять в каталог.

Дуже приємно зазначити, що цього року українські видавці (принаймні, сектор fiction) згуртувались ще до поїздки і обмінялись списками особистих зустрічей, про які вдалось домовитись. Це дало можливість дуже ефективно використати час зустрічей і надати значно більше пропозицій для іноземних видавців. Думаю, про таке ще декілька років тому не можна було і мріяти. На мій погляд, це свідчить про ознаки цивілізованого підходу до справ у видавничому світі України.

Про попередні домовленості стосовно прав на переклад творів авторів «Кальварії» ще говорити рано, бо Франкфурт – це лише початок діалогу, а результати можуть бути лише через 5-6 місяців. Хоча треба наголосити на зацікавленості новим романом Євгенії Кононенко «Російський сюжет». Цей результат я передбачала, тому переклад уривків твору російською, німецькою, англійською та французькою мовами замовила перекладачам ще до початку Франкфуртської виставки.

Хочу зазначити, що хоча всі видавці успішно користуються pdf-файлами і електронною поштою, але краще надсилати їм «живу» книжку – експерту так зручніше працювати.Також вважаю, що необхідно продовжувати роботу по підготовці Альманахів перекладів фрагментів творів сучасних українських письменників різними мовами. Такі Альманахи норвезькою та французькою мовами було підготовлено в рамках проекту «Більше країн – більше книжок». Зараз готується подібний Альманах німецькою мовою.В планах – організація і проведення видавничого тижня із запрошенням іноземних колег в Україну для посилення інформаційного обміну між видавцями. Готується єдина база перекладів з української мови на основні іноземні мови та база контактів перекладачів з української, які будуть постійно оновлюватися. Маємо надію, що такі ресурси значно полегшать іноземним видавцям співпрацю з українськими.

Марина Гримич, директор видавництва «Дуліби»:

Я була на Франкфуртській книжковій виставці вперше. Саме тому першу годину перебувала в ейфорії, приблизно в такій, коли звичайний брокер чи трейдер уперше опиняється на Лондонській біржі. Мене було включено в програму, яку дуже професійно склали мої колеги Анетта Антоненко і Елеонора Сімонова. Це зустрічі з видавцями, агентами і скаутами Європи, Південної Америки, Східної Азії. Ми, представляючи незалежно кожен своє видавництво, своїх авторів та їхні книги, діяли як одна команда, об’єднана корпоративною солідарністю і ідеєю просування найкращого, що є в сучасній українській літературі, на світовий ринок. Це не було красування на стенді, це були цілоденні переговори в різних залах, це була не лише робота із більш-менш знайомим європейським ринком, але й спроби «зондування» незнайомих нам ринків (Японія, Китай, Бразилія).

Якщо для «Кальварії» і «Нори-Друк» це була робота по «накатаній ними ж самими дорозі», то для мене особисто це був великий тренінг, я побачила (швидше – відчула) світовий книжковий ринок, наблизилася до розуміння його запитів. Перебуваючи там, розумієш, як важко пробитися українській книзі, і не лише через традиційну орієнтацію закордонних видавців на російський книжковий ринок, але й через те, що в світі давно вже існують усталені бренди, великі видавничі корпорації на кшталт Random House, ми виглядаємо на їх фоні як паперові човники, щоправда, дуже гонорові.

Я вважаю, що на Франкфуртському ярмaрку українським видавцям треба мати свій окремий стенд, незалежний від державного. З сучасним дизайном, представленням кращого, що є в українській видавничій справі. Тут немає жодних сумнівів. Хочеш зробити щось добре – зроби це сам. Також, на мій погляд, на Франкфурт повинні їздити, окрім видавців, ще й вишколені літературні агенти, талановиті дизайнери, а після них (коли поле вже буде зоране, – і письменники). Однак ідеї ідеями, але як це реалізувати? Ставати на коліна і виклянчувати гроші?

Моє найбільше враження – навіть не сама виставка, а наші видавці. Ідеться про «Кальварію», «Нору-Друк» і «Фоліо», які працювали (саме працювали, я б навіть сказала, «пахали») на цьогорічній виставці. Якби наші письменники бачили хоч краєчком ока, як за них і за кожну їхню книгу борються видавці! Причому не за славу і не за гроші. Просто, щоб наша книга була Там. І як контраст до цього – наша «улюблена» монументальна держава: абсолютно байдужа, архаїчна і малоосвічена.

Укр.Літ. - портал сучасної української літератури

 
 

Додав nady 09 листопада 2012

Про автора

Розділ "Культура" містить інформацію, яка не може бути віднесена до конкретного Автора і стосується подій української культури.

 
Коментувати
 
 
 

Гостиница Днепропетровск |  Светильники Днепропетровск |  Рекламное агентство |  Сауны Днепропетровска