Увійти · Зареєструватися
 

Учасники

Галереї

MP3

Василь Васильців Василіса (2009 р.) 9,06 Mb
Потік Афіші Галереї MP3 Товари Інформація

Автори / Василь Васильців / «Я написав понад 170 пісень і випустив 12 альбомів за 6 років»

Ви не знаєте, хто такий Василь Васильців? Тоді ви взагалі випали з сучасного життя. Одні його називають новою музичною генерацією. Інші – дегенерацією. Його не можна оцінювати однозначно. Він співає пісні про все, що бачить, і так, як хочеться йому. У нього не співпадають ноти, він одягає на сцену старий костюм. Він написав пісню про Руслану, а вона його рекомендувала на Євробачення 2008 – після Сердючки. А «Esthetik Education» написали пісню про нього, де він – супергерой. Тож хто він – музичний профан, чи молоде музичне покоління. Про це – у розмові.

Писати пісні та виступати – це моє хобі, яке я буду продовжувати робити.

Розкажи про себе. Хто ти, звідки?

Я народився у Львові. Але це вже всі знають і навіть з днем народження вітають.

Це твої фанати знають. А всім іншим – цікаво почитати, звідки ти такий взявся.

Я пишу пісні, музику. Навчаюсь за фінансовою спеціальністю. Загалом – цікава людина. Нещодавно закінчив музичне училище та отримав диплом з відзнакою.

За якою спеціальністю?

«Музичне мистецтво естради. Гітара». Перед тим навчався в музичній школі, яку також закінчив з відзнакою. Тож тепер у мене є вісім років музичної освіти. Писати пісня та виступати – це моє хобі, яке я буду продовжувати робити. А гроші заробляти можна й паралельно.

Тобто ти не хочеш будувати музичну кар’єру. Будеш фінансистом, а в перерві між роботою в банку працюватимеш?

Все залежить від ситуації. У нашій країні мусить бути бути джерело спонсорування творчої діяльності – тоді вона може розвиватися. За кордоном же – спочатку займаються творчістю, а потім – створюють свій бізнес. Одна людина не може змінити ситуацію в країні, тому треба діяти відповідно до правил гри.

Скільки тобі років?

Вже 20.

Як викладачі в училищі ставилися до твоєї творчості? Це тобі зараховувалося на іспитах?

Ні. Великої уваги на те ніхто не звертав. В училищі не так багато вже й було тих, хто щось робить самостійно. Там є встановлена програма, і ти мусиш її виконувати. А те, що ти робиш додатково – їх не обходить. Викладачів не стимулюють, та й вони самі не хочуть нами займатися. Єдине, у чому училище допомогло – там відбувся один з моїх перших концертів. Це дуже добре, бо виступати перед музикантами набагато важче.

Коли ти почав писати пісні?

21 серпня 2001 року.

А що це за подія була того дня?

Я написав першу пісню.

Що тоді було поштовхом для тебе, аби потім ось так розродитися піснями?

Поштовхом було прохання знайомих написати пісню на день народження. Я тоді вирішив спробувати, мені сподобалося, і я продовжую це робити.

Про що була твоя перша пісня?

Вона називається «Миті життя», і йдеться в ній про те, що в житті чергуються добрі моменти з поганими.

На сьогодні ти вже маєш збірку «Мої перші сто пісень», а скільки їх всього?

Понад 170. Але кожну пісню писати складно. Просто коли їх стільки є, то здається, що їх багато. Насправді ж, все йде дуже повільно.

Фактично за 6 років ти написав 170 пісень. Як часто ти пишеш пісні? Одну в тиждень, через день чи як?

Коли хочу писати пісні, то можу написати їх безмежну кількість. Якщо нема ніякої мотивації і хочеться відпочити – можу не писати. За цей час у голові накопичується певна кількість вражень та думок, які потім виливаються у пісня. Пісня будуються не просто так, а на певному матеріалові.

Але де ж ти береш той матеріал? Відомі виконавці скаржаться, що тем немає, а в тебе їх вистачає…

Насправді, тем можна знайти багато в усьому. Їх треба зрозуміти і використати. Наприклад, у мене в новому 12 альбомі є пісня «Фотосесія». Але там не про фотосесію йдеться. Мені сподобалася дівчина, яка фотографувала, і я написав про неї.

Батьки мусять слухати мої пісні, адже я граю вдома

Хто твої батьки? Вони підтримують тебе у твоїй творчості?

Мати - бухгалтер, а батько – у минулому інженер, а тепер директор Львівської асоціації малого та середнього підприємництва. Сестра – лікар-педіатр, брат – кандидат економічних наук. Брат і сестра вже живуть окремо – вони одружені. Залишився лише я з батьками.

Ти живеш з батьками. Як вони витримують постійну музику в домі?

Коли я пишу пісні – не граю в комп’ютерні ігри та не б’ю вікна на вулиці, тож вони сприймають це нормально. Творча діяльність розвинула мене самого. А батьки мусять слухати мої пісні, адже я граю вдома з підсилювальною апаратурою, як на концерті, тож добре чути. Навіть сусіди вивчили вже мої пісні.

Сусіди не скаржаться до міліції?

Спочатку скаржилися, а потім заспокоїлися. Та в нас ще й нормальні сусіди.

Як ти написав перший альбом? На якій апаратурі? В якій студії?

Щоб йти до студії та записувати пісні, треба мати великі гроші. А так записував у себе вдома на мінімальній апаратурі. Я ж не кажу, що мої альбоми досконалі. Просто я зробив таку «основу», яку можна будь-коли довести до ладу. Я не бачу сенсу рватися до Києва. Треба спочатку стати на ноги у своєму місті.

12 альбомів за 6 років. Це 2 альбоми на рік…

У деякі роки більше, у деякі менше. Я завжди вчився у двох навчальних закладах, і часу не вистачало. Тепер хочу віддихатись і все почати знову. Мій 12 альбом називається «Початок». Це свідчить про те, що починається новий рівень моїх пісень та концертів. Хочеться робити якісь шоу на сцені.

Ти пам’ятаєш всі свої пісні та альбоми? Ти можеш сказати, що в 4-му альбомі є такі ось пісні?

Я пам’ятаю, але коли треба заспівати якісь пісні, то я їх повторюю.

Хто для тебе є авторитетом у музиці?

Моя улюблена група «Бітлз», а українська - «Esthetik Education». Останнім часом мені подобається Мадонна, Брітні Спірс, Емінем. Я намагаюся їх слухати і використовувати щось цікаве в своїх концертах. Хотілось би використати просто чиїсь пісні. Я поважаю Пола Маккартні, тому на бас-гітарі граю лівою рукою, а на звичайній – правою. І це при тому, що я – лівша.

Хто був ініціатором співпраці з «Esthetik Education»?

Подзвонив Юрій Хусточка і запитав, чи я - Василь Васильців? Я кажу – так. Він сказав, що хотів би зі мною поговорити, бо написав про мене пісню. Так все й почалося. Завдяки ним вийшов мій перший ліцензійний альбом, який називається «Голден хітс» і відбувся концерт в одному з кращих клубів – «Квартира Бабуїн». Зараз вони у творчих пошуках, як і я, тому подальша співпраця буде видна.

Тепер я перекладаю пісні паралельно англійською. Бо нащо їх писати лише українською, якщо їх ніхто не розуміє. Я думаю, що восени вийде англомовний альбом.

Ти збираєшся виступати за кордоном з англомовними піснями?

А чом би й ні? Цього літа поїду в Шотландію на інтернаціональний музичний фестиваль. Я фанат Гаррі Поттера, і коли прочитав його багато разів українською, вирішив прочитати його й англійською. Зараз я навіть почав трохи по-англійськи думати.

А Руслана після твоєї пісні про неї не пропонувала співпрацю?

Ні. Їй пісня про себе не сподобалася. Вона мене рекомендує на наступне Євробачення.

А ти б поїхав на Євробачення?

Я раніше думав, що не поїхав би. І сьогодні в музичних колах ніхто до цього серйозно не поставиться. Але в простих людей досі збереглося високе уявлення про Євробачення. В будь-якому сенсі, це цікавіше, ніж сидіти у Львові.

Як ти ставишся до критики? Багато хто не сприймає тебе, як музиканта?

Є люди, які самі нічого зробити не можуть – лише критикують. Виходить як виходить. Але люди приходять на концерти і я їм маю що сказати. В училищі ми розглядали музику, яка й на музику не схожа. От є соннористичні твори. Це коли грає все, що завгодно, може й пилка бути, щось дзвенить, шумить – набір звуків. Якщо це музика, то може бути музикою будь-що.

Люблю робити суперечності

Які ти отримуєш прибутки з концертів? Адже отримуєш? Не виступаєш же собі в збиток?

Мій перший гонорар прирівнювався річній стипендії, так що можна сказати, що значний. Але, порівняно з іншими виконавцями – це мало.

Як ти визначаєш тариф на свої виступи?

Мені не зрозуміло, як цей тариф формується. Але можна порахувати, скільки буде виручено грошей з квитків, і сказати аргументовано. Переважно, чомусь ніхто не каже сам – треба мені говорити. Просто на творчість так само йдуть витрати.

Яка найбільша та найменша аудиторія, перед якою ти виступав?

5 тисяч. Це було під час Помаранчевої революції у Львові. Я б і в Києві виступав, але батьки мене не відпустили, бо боялися. Найменша ж аудиторія – 30 людей.

Ти завжди виступаєш у сорочці, чорному піджаку та краватці. Чому саме так, адже це – консервативний вигляд, а ти – молодий?

Має бути якийсь стабільний вигляд, аби тебе впізнавали. Я люблю робити суперечності. От коли ти виходиш в такому вбранні на сцену, люди думають, що зараз буде якась балада чи романс, а тут починається щось зовсім інше. Це цікавіше, ніж вдягти потерті штани. Є зірки, які часто змінюють одяг, і їх зпершу не впізнаєш, лише коли вже почуєш пісню.

Тобто ти боїшся, що тебе не впізнають в іншому одязі?

Ні. Просто ви знаєте, як «Макдональдс» виглядає. Отак і я.

Тебе впізнають у Львові?

Ще нещодавно ні, а тепер – так, підходять і беруть автограф.

Якби моє серце було повністю зайняте, то я був би одруженим.

У 20 років Василь Васильців самотній хлопець. Чи твоє серце зайняте?

Якби було повністю зайняте, то вже був би одруженим. Я ще жодної дівчини по- справжньому не полюбив. На планеті 6 мільярдів людей, тож буду шукати. Наприклад, в училищі – тільки на четвертому курсі мені сподобалася дівчина, але, виявилося, що вона так само не підходить?

А що тебе відштовхує у дівчині? Який твій ідеал?

Просто коли більше спілкуєшся, виявляєш інші смаки, а когось перевиховувати – не потрібно. Вона має бути зростом майже така, як я. Ясно, що має бути красива, оптимістично налаштована. І головне – аби мені з нею не було нудно.

Розкажи про своє перше кохання.

Десь у класі сьомому мені подобалася моя однокласниця. І єдине, на що я насмілився – подарувати їй валентинку. На цьому все й закінчилося, бо я їй не подобався.

А ти легко вразливий?

Ні. Після всього, що про мене пишуть - вже майже не реагую на це. Найбільше мене зачепило те, що написали, нібито я на концертах співаю під фонограму. А я взагалі не співаю під фонограму.

Ти вважаєш себе зіркою?

Ні. Зірка – це коли тебе всюди впізнають і проходу не дають. Мене ж поки впізнають лише у Львові. Я не готую себе до кар’єри зірки – просто роблю свою справу. Якщо з цього нічого не вийде, все одно буду займатися музикою. Хоча зараз буду займатися економікою, бо треба виходити на самостійні хліба.

Аня Данько, І-РЕПОРТЕР

 
 

Додав Art-Vertep 20 липня 2007

Про автора

Я, Василь Васильців, народився 26 червня 1987 року у Львові. Вчився в садку “Берізка”. Потім, у 1994 році – вступив у середню школу №70 м. Львова, 10-й клас якої я закінчив в 2003р.

 

Коментарi

20 липня 2007
CAM

Я плакав...врятуйте пацана, скажіть йому що він хворий.

20 липня 2007

2CAM: руки геть від Васі! Ніц не розумієте ся на високому, а тудою ж! В критики!

20 липня 2007

це був я.

22 липня 2007

аффтар красава, научись правильно писать название эстетиков и не вводи своими ошибками читателей в заблуждение

22 липня 2007

Москаль зверху-навчись писати українською, а то підеш беквокалом до Васі.

16 лютого 2008

Василь Васильців наш сенсей!!!

Art-Vertep
16 лютого 2008

Скоро його сольник у Львові: http://artvertep.com/authors/3007/poster

17 лютого 2008

Раньше вот был Левко Дурко, потом Поплавский, теперь Вася Васильцев - ну должен же быть какой-то юродевый клоун, чтобы жизнь не была совсем серьёзной. Люди ходят на его концерты, чтобы "чисто поржать", а ему приятно. В общем всем хорошо. А вот Эстетики курят много нетабака, наверно с них Джа прикольнулся и посоветовал занятся Васей. Другой причины не вижу, как музыканты такого уровня могли обратить внимание на такуе херню. Хотя, может, Вася это пост-пост-кибер-панк :))))))))

Коментувати
 
 
 

Гостиница Днепропетровск |  Светильники Днепропетровск |  Рекламное агентство |  Сауны Днепропетровска