Увійти · Зареєструватися
 

Учасники

Потік Афіші Інформація

Автори / Театр Голос / Наші у ВіЦебску

 Як може хто не зна – є у нас такі сусіди – Белоруси. І зробили вони колись чудовий фест під назвою «Славянський базар». Проходить це дійство у мсті Вітебск, назва якого білоруською звучить як «Віцебск».

Чесно, довго думала, як назвати статтю... Спочатку хотілося написати «Щоденники фестивалю», потім подивилася у програму першого національного і зрозуміла, що ідея вже пішла у маси.. потім виникла ідейка «Театр «Голос» у Вітебску» – подумалося - ой, як же нескромно...Ідеї всі ці приходили в голову дорогою додому , яка видалася не з найлегших. Трохи для тих, хто зі мною не знайомий і вперше таке прізвище бачить, і мо, думає – як це вона на «Славянський базар» потрапила. Шановні коллеги-журналісти! Не хвиюйтеся – не акредитація, це досить складно у них отримати. Все простіше. Існує місто Чернівці, а у ньому є театр-студія «Голос», в якій я також задіяна і з якою і на «Базарчик» і потрапила.

Отже..... Фестиваль... Тривав він набагато довше, ніж там були ми. Ми («Голос») приїхали 9-го. Їхали довго – кому не ліньки подивіться – де Вітебск, а де Чернівці. Весело минули митницю, не особливо оригінальними виявилися наші друзі-митники. Довго розпитували що із забороненого ми веземо (цікаво,а їм колись хтось зізнавався сам, що везе щось

заборонене?....). Потім, як почули, що театр, і що співаємо – попросили заспівати – думали, пошуткували... Коли ж ми почали виходити із автобуса, налякалися, що почуює начальник зміни і получать вони по вухах за концерти на пропускному пункті. Далі нейтральна смуга. Смуга – це мяко кажучі. З километрика 2, певно, по-нашенські, від щирого серця. Міграційні картки, які народ наш хто по приколу, а хто з незнаняя називає «Еміграційними».. Смішно.. Беларусь. Дороги – Європа, стояночки у лісі з клозетами і столиками для обідів. Чистота...Красота... І чого у нас так не є? Їхали довго, годин 20, а я к приїхали, то одразу на реєстрацію учасників. Всі кругом такі красиві ходять, а ми як бомжики невиспані. А там ще й на перепустку сфотографували... Уявляєте собі «схожість» нас на світлині, і нас – після того, як залізли в душ (хвилини суцільного щастя.....), нафарбувалися і відпочили і почали знову посміхатися. Також видали добові, а ще по пачці так званих фестивальних грошей, які називаються «васильки» (рос.). Дали їх багато – у евіваленті – 40 «убитых енотов» А хитрість цих грошеняток у тому, що витрачати їх можна тільки на їжу і то не у всіх закладах, список ресторанів і кафе додавався. 40 долларів на день на харчування – мяко кажучі, забагато. Зрозумівши, що можна шиканути – взяли список і вибрали ресторани - приємно собі робити приємне. На ранок 10 була репетиція – здалеку амфітеатр вражає, наспрвавді сцена не така й велика. Відспівавши репетицію помандрували ще раз до кнайпи – вже на обід,а потім вирушили «мандрувати фестивалем» - є такий термін, це коли ти із фотоапаратом пересуваєшся разом із натовпом народу від столика з глечиками до прилавку із виробами з соломи або берестя. Щось купуєш, бо не можеш втриматися від того, щоб знову ж, не порадувати себе і не купити подарунків друзям та родичам. Постійна плутанина із грошима – «зайчики» вже відійшли в історію, тепер там рублі – але рахунок іде на тисячі – плутаєшся в нулях та кольорах купюр, та психологічно переконуєш себе, що шкатулка із берестя за 27 000 – це, якщо подумати, не так уж і дорого. Чого там тільки не було – навіть вулик із бджілками і вітрині продавця меду. От би випустити їх політати.... Жартую..

Вулицями міса паралельно із місцевим людом та гостями міста тинялися і наші «зірки» естради. В лапки їх, бідних, я замкнула через те, що насправді популярними із українських виконавців, які відвідали Вітебск можно було назвати Гнатюка, Степову та молодіжний гурт «Авіатор»(десь там у фотозвіті спеціально для фанаток. Вдалося побувати наконцерті Олега Мітяєва Дуже люблю його пісні і концерт виявився чудовим. Чесно відспівав 2 години, пісні чередував із приколами з гастрольних поїздок, читав записки, які йому передавали із залу. Наприклад: «Когда я побывал у вас на концерте в первый раз - я бросил пить. После второго концерта – бросил курить. Рискую последней радостью в жизни пришёл к Вам сегодня». Или ещё «Олег! Спасибо Вам за сына!» - сміх у залі, продовження – «он был зачат под Вашу музыку. Придумайте ещё песен – мы хотим ещё дочку»....

Після того почалися підготовки до виступу. Ми мали честь відкривати концерт на честь Дня України на Славянському базарі. Три пісні. Перенервувалися трохи. М`яко сказано трохи. Концерт у закуліссі – це завжди цікаво – але є момент, який повторюється – завжди всі кудись бігають. Хлопці наші вперше віддали себе у руки візажиста – були довольні, як слоники. Нарешті виступ. Дуже довго говорили пердставники посольства, консульства – чи нам здалося, що довго? - і, нарешті – сам виступ. Описувати емоції немає змісту – їх так багато, що сюди не влізуть. Можу лише сказати, що задоволені дуже. Отримали незабутні враження в досвід. Кjнцерт закінчився десь о першій, бігом до гуртожитку, де жили, зібратися і - до побачення, Вітебск! І знову дорого, під час якої вже снилися інші сни – знову і знову згадувалися моменти фесту.

P.S. Шановні читачі! Прохання до вас не судити суворо за помилки у статті! Приїхали ми вчора о 23, а зараз вже 2 година «сьогодня» - трохи по клавішам не попадаю.

Людмила Мещерякова, Театр «Голос»

 
 

Додав Art-Vertep 13 липня 2007

Про автора

Театр «Голос» (приватний професійний театр з постійною трупою) засновано при Чернівецькому духовно-мистецькому центрі «Голос» режисером Петром Колісником. Відкрився театр 4 березня 1995р.

 
Коментувати
 
 
 

Гостиница Днепропетровск |  Светильники Днепропетровск |  Рекламное агентство |  Сауны Днепропетровска