Увійти · Зареєструватися
 

Учасники

Потік Статті Інформація

Автори / Євка Романова / В пошуках втраченої невинності

Ех, як воно мене заї…ло! «Гдє твоя дєвствєнносьть?!» - кричить мені якась тітка, що позавчора дала грошей на пиво. Я не можу зрозуміти: я що, розмовляю на якійсь мові котрої не існує в світі? Чи може слово «відчепіться» тепер ніхто не чує? Га? Напевно поняття «розуміння» мене не стосується. Навкруги лише НЕ розуміння мене. Агоу, шановні, (чи ні, краще уй…ки) так от, уй…ки, зрозумійте! Я МАЮ СВОЄ ЖИТТЯ, і, величезне прохання – НЕ ЛІЗТЕ ТУДИ!!! Яке ваше бл…ке діло до того?! Так, я от така! Я пишу депресивні і суїцидальні тексти (в суміші з матюками), своїм зовнішнім виглядом я більше схожа на симпатичного хлопця, аніж на дівчину, я вживаю алкоголь і нікотин, я звичайний дов…йоб! Але я кохаю себе…а ще я страшенна егоїстка, я люблю висловити свою думку, і клала я на тих кого ця думка не влаштовує. В мене відсутній здоровий глузд, але присутнє відчуття мови (мабуть?) Я обожнюю Ірену Карпу, і сучасну українську літературу. Я – Євка Романова! І я до біса цим пишаюся!
    Так от, я вирішила пошукати ту невинність. По-одивимося під ліжком – не має. На ліжку, теж відсутня. В шафі я нічьо не знайшла, за шафою також. Де вона ділася? Можна було б ще пошукати розуміння, але його я не знайду точно. Хоча, пам’ятається мені, що була така людина, котра мене повністю розуміла. І мабуть дні спілкування з нею, були моїми найкращими днями в житті. Але! Злі демони забрали її від мене, і може колись, у коханому 3000 році, я знову її знайду. Я вдягаю чорне пальто, і свої гівнодави (так мої шузи називає тітка, що колись давала мені гроші на пиво), і виходжу геть, з того пекла, що інші люди звуть домом. На дворі смазлива погода, і я думаю, що може там, я знайду те, що колись втратила.
    В брудній від пилу вітрині банку я бачу своє відображення: ить така дєвучка схожа на хлопчика, в чорному пальто і кумедному капелюшку. Моя кохана дєвучка, що шукає втрачену невинність. І поки вона її шукає, поговоримо про таке. Любі матері, чи задумувалися ви над тим, як сильно ви не розумієте своїх дітей. Перед вами поки живий приклад повного нерозуміння. (іноді становиться офігєнно погано, коли розумієш, що на цьому світі ти потрібна лише собі, і розумієш себе лише ти. Ви хоч на хвилинку уявіть – мені нікому дати почитати свої твори! І це далеко не всі неприємності мого нікчемного (але коханого) життя) «Спілкуйтеся більше зі своїми дітьми» - каже реклама. А я кажу більше, якщо не хочете з ними спілкуватися, то хоча б не чіпайте їх. От би мене ніхто не чіпав. Але більшості так і хочеться (і іноді виходить) залізти в моє життя, і змусити мене жити так, як хочуть вони. АЛЕ Я НЕ ХОЧУ!! Проте мене поки ніхто не питає. Але я вірю, я виживу, і настане час, коли я с`ї…ся звідси, і почнеться життя. А поки я ходжу лайновим містом, і шукаю свою невинність.
    Смазлива погода швидко закінчилася, і почався дощ. А мені на мобільний телефонує якась х…ня. Це та тітка. Я не беру слухавку. Телефон летить в ставок – аннах! (типу на х…й).
    Я довго ходила шукала її, але ті пошуки були мабуть безглуздими. (напевно в цьому оповіданні більше заглиблення в своє «я» аніж самої розповіді). Назустріч мені йде сонце. Воно в блакитних джинсах, і теж має смазливу пику. Чому твій телефон не відповідає? А я скажу – бо його вже нема, і ми вдвох підемо пити пиво. Потім я згадаю, що та невинність залишилась в нього. Історія закінчується (прувет тим хто зрозумів сенс).
    Висновок: я безневинна. Невинність забрало кохання. (всім цьом).

 
 

Додав Nusya 20 квітня 2009

Про автора

шо я можу про себе сказати: я людина з творчою душею та творчим розумом. є представником сучасної української неформальної молоді. не люблю не щирих людей, сама ж намагаюся завжди казати те, що думаю.

 
Коментувати
 
 
 

Гостиница Днепропетровск |  Светильники Днепропетровск |  Рекламное агентство |  Сауны Днепропетровска